Чи потрібно дітям вивчати емоції в школіНаші невизначені та приховані почуття й емоції можуть бути причиною тривоги, агресії та мати навіть ще гірші наслідки. Тож і не дивно, що сьогодні деякі педагоги переконані в тому, що настав час вчити дітей емоціям так само, як і літерам.

Хто вчив вас, як визначити та керувати своїми емоціями, як розпізнати їх, коли вони виникають і як із ними жити? Для багатьох із вас відповідь буде «ніхто». Бо шлях через ці заплутані хащі ви прокладали самостійно. І хоча навігація нашими внутрішніми ландшафтами – це зовсім не те, чому нас навчали у школі, численні дослідники стверджують, що це потрібно змінити. Вони вважають, що емоційні навички мають у навчанні дітей не менше значення, ніж математика, читання, історія та природничі науки.

Чому емоції мають значення?

Дослідження показало, що люди з високим рівнем емоційного інтелекту краще навчаються у школі, мають ліпші стосунки та значно менше схильні до нездорової поведінки. Крім того, оскільки все більше і більше робочих місць стають механізованими, так звані soft skills («софтскілз», англ. soft skills – «м’які навички» або «гнучкі навички»), зокрема наполегливість, стресостійкість та товариськість, розглядаються як саме те, що може зробити людину незамінним працівником/працівницею. І саме тому в американських школах нині зростає увага до соціального та емоційного навчання (SEL), яке, щоправда, зосереджене переважно на міжособистісних навичках, таких, як співробітництво та комунікативність.

Наші емоції можуть дати нам цінну інформацію про світ, але нас часто вчать і змушують не слухати їх.

Дітей часто вчать ігнорувати або приховувати свої емоції

У багатьох західних суспільствах емоції розглядають як потурання або відволікання, вважає соціолог Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі Томас Шефф, прихильник емоційної освіти. Наші емоції можуть дати нам цінну інформацію про світ, але нас часто вчать і змушують не слухати їх. А це, на думку Шеффа, так само небезпечно, як і звичка приховувати одні емоції за іншими. Зокрема, він виявив, що чоловіки мають тенденцію приховувати почуття сорому за гнівом, агресією та надто часто насильством.

Як вивчати емоції?

Однією з найвідоміших шкільних програм із вивчення емоцій є програма RULER, розроблена у 2005 році Марком Брекеттом, Девідом Карузо та Робін Штерн із Єльського центру емоційного інтелекту. Сьогодні ця багатолітня програма використовується у понад 1000 школах у США та за кордоном, у початкових та середніх класах. Назва RULER є акронімом п’яти основних цілей програми: Recognizing emotions in oneself and others (усвідомлювати свої та чужі емоції); Understanding the causes and consequences of emotions (розуміти причини та наслідки емоцій); Labeling emotional experiences with an accurate and diverse vocabulary (позначати емоційні переживання правильною та різноманітною лексикою); Expressing and Regulating emotions in ways that promote growth (виражати та регулювати емоції так, щоби сприяти розвитку).

Дослідники Єльського центру емоційного інтелекту виявили, що у школах, де запроваджена програма RULER, менше випадків булінгу, діти рідше страждають через тривогу та депресію, мають більше лідерських якостей та вищі оцінки.

Сама стратегія полягає в тому, що дітей вчать не губитися, намагаючись визначити емоцію, а зосереджуватися на її основній темі. Коли вас захоплює емоція, пояснює Штерн, розуміння її тематичних контурів може допомогти «називати її, щоби приборкати». Адже, попри те, що гнів різних людей відрізняється, тема, що лежить в основі цієї емоції, однакова. Це несправедливість або нечесність. Тема, що лежить в основі розчарування, – невиправдане сподівання. Тема, яка лежить в основі фрустрації, – зіткнення з перешкодами на шляху до мети.

Чи потрібно дітям вивчати емоції в школіУроки RULER вплетені у програми різних предметів в усіх класах. Так, приміром, якщо обговорюваним словом емоційного словника є поняття «піднесеність», на уроці американської історії вчитель попросить пов’язати його з Експедицією Льюїса та Кларка. Програма виходить і за межі школи – дітям пропонують поговорити зі своїми батьками чи опікунами про те, коли вони останнім часом почували себе піднесено. Дослідники Єльського центру емоційного інтелекту виявили, що у школах, де запроваджена програма RULER, менше випадків булінгу, діти рідше страждають через тривогу та депресію, мають більше лідерських якостей та вищі оцінки. Тож чому емоційна освіта поки не норма, а виняток?

Дивний факт, проте, хоч учені та педагоги дійшли згоди в тому, що існує необхідність вивчати емоції, вони ніяк не погоджуються щодо того, скільки їх існує і які вони. Навчальний план RULER складається з сотень «чутливих слів», зокрема цікавість, шаленство, безнадійність, розчарованість, ревність, полегшення і збентеженість. Списки емоцій інших дослідників містять від двох до одинадцяти позицій. Шефф пропонує починати навчання з шести: горе, страх, гнів, гордість, сором та надмірна втома.

Ми знаємо, що у нас є емоції протягом усього дня, незалежно від того, знаємо ми про них чи ні.

Хоча психологія стала наукою більше століття тому, вона й досі націлена переважно на виявлення та лікування розладів. Томас Шефф, що витратив роки на вивчення однієї табуйованої емоції – сорому – і на її руйнівний вплив на поведінку людини, визнає: «Ми багато чого не знаємо про емоції, хоча й думаємо, що знаємо». Або, як вишукано зазначила Вірджинія Вулф: «Вулиці Лондона мають свою карту, а наші пристрасті – ні».

Батьки можуть почати розвивати поінформованість дітей про їхні емоції простими фразами на кшталт «Розкажіть мені про якісь із найкращих моментів» – слів, які Шефф використовував для того, щоби розпочати дискусію зі своїми студентами. У будь-якому разі, і Шефф, і Штерн погоджуються з тим, що школи не можуть чекати, доки академіки не розібралися з назвами та кількістю емоцій. «Ми знаємо, що у нас є емоції протягом усього дня, незалежно від того, знаємо ми про них чи ні», – зазначає Штерн. Отож нумо навчімо дітей їздити на хвилях, що час від часу гойдаються, замість того, щоби чекати, доки вони перекинуться на них.

Автор: Grace Rubenstein is a San Francisco Bay Area-based reporter, writer, editor and multimedia producer specializing in health science, behavior and immigration.